ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ В України

13840463_1127544007318850_725639207_o1

ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ В України

Арутюнян Р.Р.

Світовий фінансовий ринок сьогодні є глобальною системою  акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання  їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції. Проблема полягає в тому, щоб з’ясувати  залежність стану національного фондового ринку від обсягу запозичень на міжнародних фінансових ринках, від руху спекулятивних портфельних інвестицій, особливо в умовах фінансової кризи.

Фінансова глобалізація пов’язана з формуванням і розвитком світового фінансового ринку. Світовий фінансовий ринок зародився як механізм валютно-фінансових угод, відділений   від внутрішніх національних систем стіною різних адміністративних і економічних бар’єрів та обмежень. У 70і роки ХХ століття почалось зниження таких бар’єрів, аж до їх ліквідації, що мало наслідком різке посилення інтеграції національних фінансових ринків у світовій і формування єдиного універсального ринка, доступного для підприємців різних країн. На зміну замкненості та ізольованості національних фінансових систем приходить загальносвітова валютно-фінансова система, функціонування якої забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів між державами, регіонами, галузями і секторами господарської діяльності.

Глобалізації фінансових ринків сприяли ряд факторів, дія яких значно посилилась у останній третині ХХ століття:

  • поглиблення процесів інтернаціоналізації господарського життя, його переростання у інтеграційну фазу, з новою роллю ТНК, що свідчить про посилення цілісності світового господарства;
  • зростання обсягів та структури інвестиційних потреб національних економічних комплексів, ТНК та приватного бізнесу. Швидкі темпу росту високотехнологічних галузей і сфери послуг, які складають базу інформаційної економіки, викликають потребу у значних тимчасово  вільних інвестиційних ресурсах, які надати національні фінансові ринки не в змозі; це під силу тільки об’єднаним ресурсам світових фінансових ринків;
  • дерегуляція з боку держав руху капіталів, грошових потоків; формування офшорник центрів;
  • перехід до системи плаваючих валютних курсів в умовах Ямайської валютної системи;
  • поява тенденцій до вирівнювання валютних курсів, відсоткових ставок за кредитами, по облігаціям, дивідендів по акціям в умовах формування євроринків валют, облігацій, акцій;
  • розвиток сучасних телекомунікаційних та комп’ютерно-електронних систем, що з’єднують суб’єктів відносин всього фінансового ринку та його окремих секторів (фондового ринку – NASDAQ, Euronext, ін.; валютного ринку FOREX – Reuters – dealing – 2000, Tenfore, Bloomberg, банківського ринку платежів та розрахунків – SWIFT).

Посилення впливу цих факторів призводить до нового етапу фінансової глобалізації, яка має подвійний вплив на національні фінансові ринки: з одного боку,  посилюється приплив капіталу в умовах скасування обмежень на його рух, це дає змогу стимулювати інвестиційний процес в країні – реципієнті  і розширити фінансові можливості суб’єктів  господарювання; з іншого боку – підвищується вразливість економіки, її фінансового ринку до негативного впливу зовнішніх факторів, обмежуються можливості центрального банку та інших регуляторів фінансового ринку у проведенні незалежної грошово-кредитної політики, в утриманні стабільного валютного курсу, в забезпеченні стабільного розвитку фондового ринку країни.

Фондовий ринок посідає ключове місце в ринковій економіці як механізм акумуляції, розподілу і перерозподілу  тимчасово вільних фінансових ресурсів і спрямування їх в ті сфери, де вони можуть бути ефективно використані. Сьогоднішній стан українського фондового ринку, з одного боку віддзеркалює історичні умови його формування та тенденції розвитку, а з іншого – залежить від процесів та змін, що відбуваються на міжнародних  фондових ринках. До таких змін слід віднести появу нових фінансових інструментів, технологій, зміни в інфраструктурі, в самої моделі функціонування ринку цінних паперів, в механізмі, формах, мірі регулювання цього сегменту з боку держави, особливо в умовах фінансової кризи.

В умовах фінансової глобалізації національні фінансові і, зокрема фондові ринки, дедалі більше залежать не від національних регуляторів й систем державного контролю і пруденційного нагляду, а від закономірностей розвитку світових фондових ринків, які діють в єдиному світовому фінансовому  просторі. В таких умовах національні регулюючі органи не в змозі контролювати потоки капіталу і регулювати власну фінансову систему з метою забезпечення її стабільності і безпек. Потужні потоки приватного капіталу переміщуються у світовому фінансовому просторі, не підпадають під контроль ні державних, а ні міжнародних регуляторів і таке становище викликає турботу і занепокоєння світового співтовариства. Неконтрольований рух фінансових капіталів у 2000-х роках вже привів до глибокої, системної фінансової кризи 2007-2009 років гігантських макроміхур фондових ринків світу лопнув і посткризовий розвиток вимагає нової міри і форм державного і міжнародного регулювання фондових ринків. Для українського ринку це означає необхідність розробки стандартів і кодексів регулювання, які ґрунтуються на міжнародних принципах і є придатними для застосування в національних умовах. Це стосується прозорості емітентів, надання ними повної, правдивої інформації, підвищення рівня організованого фондового  ринку, захисту міноритарних інвесторів, ведення реєстраторської та депозитарно – клірингової діяльності, розробки нових методів прогнозування, оцінки й управління ризиками, ефективних процедур клірингу і взаєморозрахунків. В таких умовах національний фондовий ринок стане ефективним механізмом перерозподілу фінансових ресурсів з метою економічного зростання і зможе інтегруватися у світову фінансову систему.